ІМУНІТЕТ І СТАРІННЯ ОРГАНІЗМУ

Иммунитет и старение организма | ФАРМ-РОСТ ИНВЕСТМЕНТ

Підтримання активного довголіття є актуальною медичною проблемою. Поліпшення якості життя літніх людей має і велике соціальне значення, оскільки у всіх країнах їх кількість зростає і, в цілому, населення Землі старіє.

Імунна теорія старіння заснована на сучасних наукових даних про те, що імунітет не тільки бореться з інфекціями, але й є основною регуляторною системою організму. На даний час доведено зв’язок процесів старіння зі станом імунної системи: з віком у людей виявляються атрофія тимуса і зниження продукції тимических гормонів (поліпептидів), атрофічні процеси в лімфоїдній системі (селезінці, лімфатичних вузлах). Відбувається зменшення кількості «зрілих» Т-лімфоцитів в крові і збільшення числа незрілих та активованих лімфоцитів (ознаки активного запального процесу), зниження протипухлинної стійкості організму. У літніх людей також знижена здатність лімфоцитів активуватися власними клітинами організму, тобто погіршується контролююча, «наглядова» функція лімфоцитів щодо власних органів і систем.

Ще в середині минулого століття була переглянута роль аутоиммунитета у життєдіяльності організму. Так, було показано, що існуючі в нормі аутоантитіла (ААТ) і аутолімфоціти (30% всіх імуноглобулінів – це ААТ) виконують важливі регуляторні функції – видаляють продукти фізіологічної загибелі клітин (апоптозу) і беруть участь в контролі за клітинами, що постійно утворюються в організмі, а також контролюють роботу нервової і ендокринної систем.

При старінні організму, внаслідок імунорегуляторних порушень, збільшується число аутоімунних захворювань – антитіла (АТ), які виробляються у відповідь на антигени мікроорганізмів, пошкоджують і власні клітини (органи) за рахунок наявності спільних антигенів з патогенами. З віком вміст в організмі людини бактерій і вірусів суттєво збільшується і механізми такої мімікрії починають працювати більш активно. При старінні страждає імунна система кишечника, де знаходиться понад 70% імунокомпетентних клітин, що обумовлено дисбіозом, секреторними і морфологічними порушеннями органів ШКТ і порушеннями харчування.

На даний час встановлено, що хронічні запальні процеси у осіб похилого віку мають ряд загальних патогенетичних механізмів. В їх основі: порушення контролю за станом органів і систем з боку імунної системи (аутоімунні механізми), збільшення «бактеріально-вірусного навантаження» на організм з наявністю «латентних інфекцій» (бактеріально-вірусного носійства), порушення мікробіоценозу кишечника і функціонування органів ШКТ.

Існують загальні закономірності змін аутоиммунитета при старінні. Так, для людей похилого віку характерні активні запальні процеси з підвищенням вмісту ААТ до двохспиральної ДНК і ААТ до бета-2-глікопротеїну 1 (ГП1). Відмічаються запальні захворювання з аутоімунним компонентом (ревматоїдний артрит), хвороби суглобів і хребта (артрозоартрити, поширений остеохондроз). У цих випадках рекомендується корекція лікування з заміною препаратів або проведення більш інтенсивної протизапальної терапії і подальша реабілітація з використанням фітопрепаратів з протизапальною дією.

При вперше виявленому підвищеному рівні ААТ до тиреоглобуліну та тиреоїдної пероксидази рекомендується провести УЗД щитовидної залози та визначення рівня гормонів. Залежно від результатів призначається лікування або здійснюється спостереження. Підвищений рівень ААТ до гормонів щитовидної залози може бути пов’язаний з наявністю хронічної бактеріально-вірусної інфекції (зазвичай в носоглотці). При цьому необхідно проводити відповідне лікування, що сприятливо відбивається на рівні ААТ. В подальшому рекомендується реабілітація фітопрепаратами, що мають антимікробну та противірусну дію.

У літніх пацієнтів можуть змінюватися рівні ААТ до антигенів шлунка, тонкого та товстого кишечника, печінки, до інсуліну, рецепторів інсуліну. З урахуванням виявлених порушень рекомендується відповідне обстеження і лікування: дієтичне харчування, пробіотичні препарати, гепатопротектори.

При змінах у нервовій системі може змінюватися рівень ААТ до основного білка мієліну, до білка глії і нейронів. Даним пацієнтам показаний курс лікування із застосуванням ноотропних препаратів, фітопрепаратів з противірусною дією, що сприяє нормалізації рівня відповідних ААТ.

В цілому, лікування і реабілітація осіб похилого віку базуються на терапії хронічних захворювань, а методи реабілітації розробляються індивідуально. Основою реабілітації є правильне харчування – доведено, що тільки правильне, повноцінне харчування дозволяє збільшити на 15-25% тривалість життя. У той час, як порушення харчування в 70% випадків є причиною смерті і в 40% – причиною розвитку захворювань.

Для функціонального харчування необхідний збалансований склад їжі: мікро- і макроелементний (цинк, селен, кальцій, магній і ін.), вітамінний (вітаміни А, С, Е, D, групи В) і білковий склад продуктів, рівень вмісту антиоксидантів. Саме ці компоненти і визначають якість харчових продуктів.

Таким чином, на основі сучасних уявлень про важливу фізіологічну роль природного імунітету, можна стверджувати, що нормальне функціонування імунної системи є найважливішою умовою збільшення тривалості життя, а стан мікробіоценозу кишечника і функції органів шлунково-кишкового тракту – одним з головних чинників активного довголіття.